ПРИ́ГЛУХИЙ, а, е. Те саме, що глухува́тий 1. Проповідник, старий Вінцентій, ..чоловік предобродушний і приглухий (Фр., IV, 1950, 256); Павло Григорович Чка-лов, після тридцяти років роботи в затоні, як і багато казанярів — «глухар» приглухий — від безнастанного грюкання всередині казанів (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 589.