ПРИ́ГЛУ́ХУВАТІСТЬ, тості, ж. Стан за знач. при́глу́хуватий. Старанний догляд за вухами під час хвороби попередить можливі важкі наслідки їх захворювання — зниження слуху, приглухуватість і глухоту (Шк. гігієна, 1954, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 589.