ПРИ́ГНАНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пригна́ти1. Гуменний тільки що скінчив перегляд худоби, пригнаної з паші (Фр., II, 1950, 104).
ПРИ́ГНАНИЙ2 , а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пригна́ти2. З засувом двері двійчаті, міцні і пригнані щільно, Вхід замикали (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 51); Що про них можна подумати збоку? Сільська червонощока делегатка в чобітках та квітчастій хустці і поруч неї ставний військовий у довгій, добре пригнаній кавалерійській шинелі (Гончар, II, 1959, 187); // при́гнано, безос. присудк, сл. Планки, пази, розміри, дикт — все було пригнано і обмірковано з класичною педантичністю (Коз., Гарячі руки, 1960, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 591.