ПРИГНУЗДА́ТИ, а́ю, а́єш, перех. Док. до гнузда́ти. Пригнуздати коней; В місті грабунки, «синочки» [махновці] перепились, розперезались… Ревком катеринославський хотів пригнуздати їх (Гончар, II, 1959, 334).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 593.