ПРИГОДИ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, док. Виявитися придатним, корисним для кого-, чого-небудь. Не плюй в колодязь: пригодиться води напиться (Номис, 1864, № 44070); — Там [у монголів].. твій Максим, і хто знає, може, ми один другому на що пригодимось (Фр., VI, 1951, 114); Йонька вийняв димучий патрон, понюхав його, покрутив у пальцях, прикидаючи, чи не пригодиться в господарстві (Тют., Вир, 1964, 399).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 594.