ПРИ́ГОРБОК, бка, ч.. розм. Те саме, що горбо́к. Вона [дебра] бігла просто, потім навертала вбік, уступаючись перед горбами й пригорбками, оббігала їх довкола (Март., Тв., 1954, 244); Маруся глянула… З пригорбка спішно біжить якийсь чоловік (Хотк., II, 1966, 239).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 596.