ПРИГО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., перех. Злегка загоїти; // Притамувати (біль). З великодушності не спитають її [вдову] про безповоротну втрату, порадою не пригоять тяжкий біль сирітства (Ле, Міжгір’я, 1953, 183).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 595.