ПРИГРАВА́ТИ, приграю́, приграє́ш і рідко приграва́ю, приграва́єш, недок., ПРИГРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і неперех. Те саме, що акомпанува́ти. Циган водить його коло царського палацу, ведмідь приграє на скрипці і пританцьовує (Казки Буковини.., 1968, 111); На майдан виходить кобзар і співає, приграваючи на кобзі (Н.-Лев., II, 1956, 443); — Нічого працюється, весело!.. Якби ще хтось на акордеоні пригравав, зовсім було б непогано! (Вишня, 1, 1956, 441); // Те саме, що награва́ти 1, 2. [Недоросток:] Що тобі, моя мила, музиченьки пригравають, а надо мною комарі гудуть (Вас., III, 1960, 114); Наладив [кобзар] ось струни і стиха приграв (Манж., Тв., 1955, 154); Він пригравав мелодію гуцульської пісні, і люди слухали (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 188).
Приграва́ти на губа́х (язико́м) — імітувати музичний супровід до танцю. Тиміш приграє на губах і танцює (Вас., Вибр., 1954, 301); Хима б’є в решето і теж приграє іноді язиком (Кроп., III, 1959, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 600.