ПРИДА́НИ, нів і да́н, мн., заст. Весільні гості з боку нареченої, які прямують із нею в дім нареченого. За вихилясами придан, За зиком та за сміхом Ніхто й не бачив, як проїхав Той управитель (Шевч., II, 1963, 114); У вуха Гадзюкові глухо бубонів бубон — враження було таке, ніби виїздили з весільним поїздом придани (Кос., Новели, 1962, 156).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 603.