ПРИЗ, у, ч. Нагорода переможцеві в якому-небудь змаганні. Їй вручили кришталеву вазу, повиту матроською стрічкою в золотих якірцях — найвищий приз (Кучер, Голод, 1961, 48); Жюрі IV Московського міжнародного фестивалю нагородило актрису призом за краще виконання жіночої ролі (Мист., 1, 1966, 29).
Перехідни́й приз — нагорода, яка переходить від переможця до переможця у кожному з наступних змагань. На командній першості СРСР колектив України домагається величезного успіху, вигравши перше командне місце, а разом з ним і перехідний приз Комітету по фізичній культурі і спорту при Раді Міністрів СРСР (Спорт.., 1958, 18).
◊ Бра́ти (взя́ти) приз (призи́) — здобувати перемогу в змаганнях. До війни колгосп «Вперед» мав свій кінний завод, брав призи на перегонах у Харкові та Києві (Минко, Повна чаша, 1950, 6); [Xламушка:] Вона ж усі призи взяла (Коч., II, 1956, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 612.