ПРИЗБИ́РУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИЗБИРА́ТИ, беру́, бере́ш, док., перех. Поступово збирати що-небудь; нагромаджувати. Їй не лишалось нічого більше, як.. піти десь за куховарку і так призбирувати засоби (Коб., III, 1956, 329); Наука призбирувала дедалі нові факти про особливості партеногенетичного розвитку (Наука.., 7, 1969, 39); На ній [картці паперу] списані були різними часами всі суми, які вмів призбирати сей скупар-ректор (Фр., IV, 1950, 204); // тільки док. Придбати що-небудь поступовим нагромадженням. [Прочанин:] Затямив би собі його [пророка] слова, коли вже так припали до сподоби, та й жив би праведно в своїм маєтку, що батько чесно призбирав для тебе (Л. Укр., III, 1952, 135).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 613.