ПРИЗЕ́МКУВАТИЙ, а, е, розм. Невисокого зросту і кремезний. Душею тої зброївні.. був сам коваль. Була се приземкувата, коренаста.. постать (Фр., VII, 1951, 51); В просвіті поміж риштуванням Іван Юхимович побачив двох чоловіків. Один був огрядний, приземкуватий, як ванька-встанька [іван-покиван] (Руд., Остання шабля, 1959, 23); Мишко, приземкуватий хлопець, справді схожий на ведмежа (Збан., Старший брат, 1952, 46); // Низькорослий (про тварин). Виходять з лісу два приземкуваті коні (Черемш., Тв, , 1960, 161); // Низький і широкий або довгий (про будівлі, споруди). Перед сірим будиночком простяглися три колії. Трохи далі темніла приземкувата будова з десятком широких дверей (Жур., Вечір.., 1958, 67); На місці старих приземкуватих будівель тут виростають білонам яні багатоповерхові корпуси (Веч. Київ, 3.ІІІ 1966, 1); Правий закуток [птахоферми] був невеличкий, і розділяла його навпіл приземкувата незграбна піч (Грим., Незакінч. роман, 1962, 299); // З низькими будівлями (про поселення). Кілька років тому, коли виїздив з неї [Сухої Калини — села] до далекого й невідомого Ленінграда, була вона якась приземкувата й біднувата (Кучер, Голод, 1961, 41); Не можна на рівнинному півдні будувати приземкуваті села без висотних орієнтирів (Довж., III, 1960, 91); // Низький і крислатий (про рослини). При обмеженому поливі розсада не так швидко витягується, стає більш приземкуватою (Хлібороб Укр., 2, 1967, 17); Стих вітер. Заніміли високі тополі і приземкуваті рясновіті вишні (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 575).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 615.