ПРИЗО́ВНИ́К, зо́вника́, ч. Той, хто призивається на військову службу. Герої війни беруть участь.. в масових військово-патріотичних святах, якими стали в Києві та інших містах республіки урочисті проводи в армію призовників (Ком. Укр., 1, 1967, 21); Родичі проводжали призовників у район, а потім до станції (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 622.