ПРИЙДЕ́ШНІЙ, я, є.
1. Який настане в майбутньому. Думки про свою прийдешню долю вперше на віку заворушились в її молоденькій голові (Н.-Лев., IV, 1956, 320); Хто не схилиться в прийдешніх віках перед духовною красою наших воїнів? Хто не скине шапки, читаючи їх імена? (Довж., III, 1960, 42); Ще більше притишивши голос, він почав змальовувати Олені новий, прийдешній лад на землі (Вільде, Сестри.., 1958, 14); // Який здійсниться, відбудеться в майбутньому. Незчуєтесь, як після Клави і цій весілля гуляти, — сказав Корній ласо, мовби наперед смакуючи вже те прийдешнє весілля (Гончар, Тронка, 1963, 18); Краще пам’ятав він передвоєнну Варшаву з її разючими контрастами, з її маскою грайливої безтурботності, під якою крилося важке передчуття прийдешніх подій (Жур., До них іде… 1952, 4); // Який з’явиться в майбутньому. Тепер мені зостається перепросити Вас за прийдешні клопоти та подякувати за добру волю, з якою Ви беретесь мені помагати вийти на світ з моїми піснями (Л. Укр., V, 1956, 77); Нам бракує ще.. таких творів, по яких прийдешні покоління могли б уявити в усій її величі нашу сучасність (Рад. Укр., 10.III 1957, 1); Прийдешні успіхи світової соціалістичної системи незмірно посилять потяг нових величезних мас до соціалізму (Ком. Укр., 1, 1961, 21); // Яким стане в майбутньому. От я і кажу їй, що ваша, мовляв, прийдешня родичка, Глафіра Іванівна, такі баби пече, яких ще й світ не бачив! (Вовчок, Вибр., 1937, 125); Отже, має вона дар пізнавати прийдешніх знаменитостей у «починаючих» письменниках (Л. Укр., III, 1952, 744); // у знач. ім. прийде́шній, нього, ч. Той, хто буде жити в майбутньому. Зоя [Космодем’янська], яка знайшла в смерті безсмертя, сказала живим і прийдешнім найдорожчі наші слова: — Хай живе наша Батьківщина, хай живе вірність, безстрашність і перемога! (Довж., III, 1960, 65).
2. у знач. ім. прийде́шнє, нього, с. Час, який настане. [Гелен:] Тоненька смужка брехню від правди ділить у минулім, але в прийдешньому нема вже й смужки (Л. Укр., II, 1951, 297); Кожний в робочій блузі плине у шумах кварталу. Дні ці весняні будуть люди в прийдешньому славить (Шпак, Вибр., 1952, 20); // Те, що настане в майбутньому. Гуляй-День, лишившись один у себе в колибі, замислено дивився на низеньку стелю, ніби на ній бачив прийдешнє, про яке думав безнастанно (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 610); Каргат не просив поради й допомоги. Він хотів знати, як уявляють собі прийдешнє ті, хто підтримував його досі (Шовк., Інженери, 1956, 195); // Майбутнє життя, доля. Од неволі, од гніту навали, од страхіття фашистської мли ми не тільки себе врятували — ми прийдешнє Землі зберегли (Уп., Вірші.., 1957, 73); Я ще й досі замислююся. Думаю-гадаю: звідки у малописьменного сільського пролетаря родилася глибока, переконлива віра у щасливе прийдешнє (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 72); // Майбутні успіхи, досягнення. Не раз він був у відчаї, що не може зодягнути її по-людськи, а вона заспокоювала його, що колись і в них усе буде. На що надіялась вона? Звісно, не на їхню плату, а на те прийдешнє, яке наобіцяв їй Нечуйвітер (Стельмах, II, 1962, 148).
Загляда́ти (загля́нути, зазирну́ти) в прийде́шнє — передбачати майбутнє. Напередодні Нового року загалом людина схильна розмислювати над бігом часу. Роздумувати і заглядати в прийдешнє (Вол., Самоцвіти, 1952, 119); Без щоденної пильної оглядки на перейдене хіба можна зазирнути в прийдешнє, ясно побачити, до чого веде той чи той шлях, та чи та стежка (Шовк., Людина.., 1962, 295).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 622.