ПРИЙМА́ЧКА, и, ж. Жін. до прийма́к. Він був бездітний і прийняв собі маленьку дівчинку за приймачку (Н.-Лев., IV, 1956, 196); * У порівн. У тітки Маруся вижила чотири роки.. Вона завсігди була як чужа, як приймачка у цій сім’ї (Гр., І, 1963, 371).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 629.