ПРИЙМЕННИКО́ВИЙ, а, е. Який уживається з прийменником. Коли однорідні члени речення виражаються прийменниковими словосполученнями, то прийменник здебільшого повторюється при кожному члені (Мовозн., IV-V, 1947, 188); Серед прийменникових конструкцій, що виражають спосіб дії, багато фразеологізованих (Сучасна укр. літ. м., І, 1969, 480).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 629.