ПРИКОМАНДИРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прикомандирува́ти. В селі стояла якась військова частина, до якої, як довідався пізніше Сеспель, була прикомандирована їхня п’ятірка (Збан., Сеспель, 1961, 246); Шевченко офіційно був прикомандирований до складу експедиції як художник, і за даний йому дозвіл малювати відповідало тепер його начальство (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 267); 13 червня [1905 р.] увечері прикомандирований до «Потемкина» міноносець «267» привіз для потьомкінців м’ясо (Іст. УРСР, І, 1953, 600).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 643.