ПРИКРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прикрути́ти. Довгі, спущені донизу вуса з прикрученими до них оригінальними залишками бороди збільшували враження запорозької романтики (Ле, Право.., 1957, 222); Цупко тримав меч Мефодій, та вже нічого не міг вдіяти, руки були міцно прикручені до тулуба (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 380); Лампа в їдальні прикручена була (Коцюб., II, 1955, 296).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 651.