ПРИКУ́СКА1, и, ж., діал. Закуска.
◊ На прику́ску — на додаток. Попросять люди про Саву Чалого, про Супруна, Морозенка, Залізняка, Кармелюка чи Бондарівну, — заспіває [кобзар Є. О. Адамцевич].. А на прикуску додасть ще й жартівливих (Літ. Укр., 24.XII 1968, 3).
ПРИКУ́СКА2, и, ж., вет. Шкідлива звичка у коня ковтати повітря, хапаючись зубами за який-небудь предмет. Сприяють захворюванню [здуттю кишок]: повітряна прикуска, перевтома, ушиби живота, удари, падіння, натикання на тверді предмети і ін. (Профіл. захвор., 1955, 168).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 652.