ПРИЛЮ́ДНО. Присл. до прилю́дний. Запорожець був присутній на читанні листівки Кудріна, але вважав себе малодосвідченим, щоб висловити свою думку прилюдно (Бурл., Напередодні, 1956, 36); Правопорушники, справа яких має прилюдно розглядатися в товариському суді, відчуваючи сором і свою провину перед колективом, просять передати їх справу до народного суду (Ком. Укр., 1, 1966, 35); Так уже велось, що всякі засідання завжди відбувались прилюдно (Головко, II, 1957, 460); Пиха самозадоволення приємно вдаряє Юрі.. у груди. Його талант прилюдно визнано! (Смолич, II, 1958, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 663.