ПРИМАЛЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИМАЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., перех.
1. Доповнювати малюнок якоюсь деталлю. [Текля:] Сьогодні дивлюся, аж моя хата в стінній газеті намальована! І діжу намалювали, і калюжу, і помийницю, та ще й мене зверху на помийниці прималювали (Лев., Драми.., 1967, 285); // Доповнювати малюванням яке-небудь зображення. — Та годі-бо! — устав дід Кузьма. — Я все вам розтолкую. Вона вирізала з батькової карточки голову, а ноги й руки прималювала (Кучер, Трудна любов, 1960, 370).
2. Злегка накладати фарбу на обличчя; підмальовувати. Їмості [милостиві пані] добули із своїх шовкових торбинок туалетне приладдя й стали примальовувати свої личка, та й свої устонька, та й свої брови (Черемш., Тв., 1960, 249).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 664.