ПРИМА́РНИЙ, а, е.
1. Який постає в мріях, маренні, уяві; нереальний. Мої сподіванки на вільну працю в школах виявилися незабаром примарними (Вас., IV, 1960, 43); Він змалечку нікуди не виїздив з батьківського обійстя, не поривався до Чікаго чи Нью-Йорка, не кидався шукати примарного щастя у вирі велетенських міст (Загреб., Європа 45, 1959, 59); — Панове, прошу сідати, — посміхнувся фон-Бреннер [збожеволілий], зробивши при цьому такий вишуканий жест рукою, що слухняні штабісти навіть озирнулись на примарні крісла (Довж., І, 1958, 358); Що вдієш? У прикмети й забобони Рибалки вірять, та й мисливці теж, І від примарних не втекти мереж, Усі природні знаючи закони (Рильський, II, 1960, 122); // Який є маревом. Я пам’ятаю спечений степ, потріскану землю, пожовклу траву, блакитний міраж на обрії — примарну воду, якої благав степ у жорстокого неба (Рильський, III, 1956, 27); На дні маревного розливу ген-ген пастух бреде з чередою, верхівець далеко проскаче, примарне плесо води сліпучо зблисне в степу (Гончар, II, 1959, 61); // Нетривкий. Люблю я її [осінь] й за те, що коли опадає в садку пожовкле листя, ця довчасна примарна краса його, — ночами крізь голе, обшарпане гілля стають видніші довічні зорі (Вас., Незібр. тв., 1941, 235); Усе в природі чекало снігу. А він лише поманив примарною сивизною інею і кількома ріденькими лапатими сніжинками та й застряв десь за.. обрієм (Коз., Сальвія, 1959, 131); // Нездатний виконувати своє призначення, несправжній. Російська революційна соціал-демократія добре зрозуміла справжній характер цього октроїрування, цього дарування примарної конституції в серпні 1905 року (Ленін, 30, 1972, 302); Безжиттєве, несправжнє, примарне усе тут: і біленькі реактивні винищувачі, що розпластано принишкли серед трав, — то вже такі літаки, що з них вийнято душу, і нікуди вони не полетять, і судно, що бовваніє на морі, — те судно нікуди не попливе (Гончар, Тронка, 1963, 289).
2. Який не відповідає справжньому уявленню про дійсність; химерний, незвичайний. Над містом стояла ніч. Ніччю все здається чужим і примарним (Ю. Янов., І, 1958, 177); Вслухаюсь в ніч. Немов далекий шепіт, Мов шемрання смутного вітерця, Якісь примарні долітають звуки Крізь шиби заморожені… (Рильський, II, 1960, 204); Усе навкруги було залите якимось примарним, але разом з тим сильним світлом (Наука.., 5, 1963, 60); // Примхливий, вигадливий. Дофарбовані в біле береги тротуару здавалися примарною стрічкою, яка розгорталась під ногами (Донч., III, 1956, 418); Пухнасті, легкокрилі хмарки.. були лілові й примарні (Грим., Незакіч. роман, 1962, 46); // Казковий. Грізна сила батальйону, що піднімався за командою отого примарного російського велетня, викликала серед німців паніку (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 106).
3. Страхітливий, жахливий. Вночі дівчина спала неспокійно, і снилися їй якісь примарні тривожні сни (Коз., Сальвія, 1959, 135); Так минув місяць від того страшного вечора, коли він побачив свого мертвого сина, і весь цей час перебував у якомусь примарному забутті (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 335).
4. Який має нечіткі обриси, мерехтливий, невиразний. Гарячими очима він ловив примарні постаті тих, що йшли попереду (Грим., Кавалер.., 1955, 39); А він пригадує село, ..І любу дівчину, й жоржини, дзюрчання тихе ручая, примарні тіні, рос перлини, солодкі співи солов’я (Сос., II, 1958, 436); // Тьмяний. Де ж був завод? У них під ногами лежала величезна похмура долина. Дике бескиддя внизу, в примарній імлі (Загреб., Європа 45, 1959, 242); Ввійшов Тумаяца.. В примарному світлі свічки його обличчя здавалось зовсім чорним (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 666.