Що oзначає слово - "примиряти"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ПРИМИРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПРИМИ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИМИРИ́ТИ, мирю́, ми́риш, док., перех.

1. Встановлювати мирні стосунки між ким-небудь, відновлювати злагоду. Насувалася сварка, та втрутився Кудрявець і почав примиряти [Канушевича і Тугая] (Коцюба, Нові береги, 1959, 340); Насті давно хотілося примирити невістку з чоловіком, вона скілько раз запрохувала її до себе (Мирний, IV, 1955, 69); Примирив усіх [парубків] Максим Кривоніс, який досі тільки споглядав їхню сварку (Панч, Гомон. Україна, 1954, 34); // Сприяти встановленню мирних стосунків, злагоді. Цей букет тільки й примирював її трохи з Денисом (Сенч., Опов., 1959, 173).

2. Згладжувати суперечності між ким-, чим-небудь. Як не можна примирити інтереси робітничого класу і буржуазії, так не можна об’єднати соціалістичну і буржуазну демократію (Ком. Укр., 7, 1970, 88); Для нього [пана] весна — це нові чутки про розподіл землі, це спаші на його нивах і луках, це задавнена ворожнеча між паном, і мужиком, яку, певне, не примирить і страшний суд (Стельмах, І, 1962, 353); // Знаходити щось спільне, якусь відповідність, узгоджувати що-небудь з чимсь. [Микита:] Так, хто в житті захоче кривду чорну З найвищим благом якось примирить, Того нещадно змелють божі жорна… (Коч., П’єси, 1951, 75); Вся робота німецьких літераторів полягала виключно в тому, щоб примирити нові французькі ідеї з своєю старою філософською совістю.. (Комун. маніф., 1963, 55); // Змушувати змінити негативне ставлення до чого-небудь на позитивне. Почалося тренування, і Еріка зрозуміла, що Шіллінга недаремно вважали в Америці за одного з кращих спеціалістів цієї справи. Така система роботи сподобалась Еріці, але нітрохи не примирила її з Америкою (Собко, Стадіон, 1954, 133).

3. Сприяти умиротворенню, заспокоєнню, робити лагідним кого-небудь. Пісня примирювала людей. За півгодини Мартин поліз до Остапа цілуватися (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 137).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 671.