ПРИМХУВА́ТИЙ, а, е, зах. Примхливий. — Я не знаю, я б її [Аглаю-Феліцітас] не брала, бувши хлопцем. Кажуть, примхувата (Коб., III, 1956, 387); Серед дітей одиначок є два типи: один — меланхолік, мовчазна, сувора, замкнена в собі дитина.., другий — жвава, весела, властолюбива [владолюбна], примхувата, що похожа на реп’ях, що.. чіпляється за кожного, хто йде, хто минає (Григ., Вибр., 1959, 427); — У вас є чудовий талант: розвеселяти молодих примхуватих дівчат, що з причин грошевих або, може, й моральних мають впасти в «чорну меланхолію» (Хотк., І, 1966, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 685.