ПРИМІ́РЯТИСЯ див. приміря́тися.
ПРИМІРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і ПРИМІ́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРИМІ́РЯТИСЯ, яюся, яєшся і ПРИМІ́РИТИСЯ, рюся, ришся, док.
1. Спрямовувати знаряддя дії. визначаючи точне місце; націлюватися. Намацавши дірку в стіні, копнув [хлопець] раз, удруге. Потім примірятися став, обирати, під яким каменем встромляти зубок і вихитувати (Ле, Хмельницький, І, 1957, 35); І дух затаїв натовп, стежачи, як Решетняк, опершись коліном об землю, примірюється, обережно заганяє рожен у солому, а потім, натужачись, пробує виважити, відірвати його від землі разом з нанизаним пластом соломи (Гончар, Циклон, 1970, 46); Кран-жучок повів довгим хоботом, примірявся один раз, другий, і раптом ящик з деревом проплив у повітрі і опинився біля ями (Жур., Вечір.., 1958, 177); Виливниця відірвалася від землі й поволі попливла до канави. Зоя примірилася й точно опустила її на заздалегідь приготовлений піддон (Собко, Біле полум’я, 1952, 298); // Прицілюватися для пострілу. Сахно в цей час відпливла вже з півкілометра.. Постріли майже припинилися. Можливо, на такій відстані важко було примірятися до такої дрібної цілі, як голова (Смолич, І, 1958, 100); Стрілець примірився — і в капелюш попав (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 279).
2. Робити попередні приготування або спроби перед виконанням чого-небудь. Черниш знав, що завтра вони загомонять інакше — сьогодні артилерія ще тільки приміряється, б’ючи з удаваною безсистемністю та скупістю, щоб не накликати завчасно підозри противника (Гончар, III, 1959, 391); Якось попросили майстриню розмалювати посуд. Примірялася. Ледь торкнувся аркуша олівець, рука довго не могла відірватися од нової, захоплюючої роботи (Нар. тв. та етн., 1, 1970, 56); // Шукаючи, визначати спосіб успішного здійснення чого-небудь, досягнення якоїсь мети. Дехто був з поміщицьких родин.. Звичайно ж, нерівня! Але чим більш хлопець відчував це, тим більше хотілось йому здружитися з ними. Уже як не примірявсь! І все дарма (Головко, II, 1957, 264); — Як живете? — запитав Ткач.. — Та, хвалити бога, непогано живу. Не скаржусь. — А сам подумав: «Здалеку заходить. Приміряється» (Цюпа, Назустріч.., 1958, 394); // Збиратися зробити що-небудь. Скажіть, будь ласка, як наша держава приміряється: чи тільки оте відстроювати, що перед війною було, а чи й на нове розмахнемося? (Жур., Дорога.., 1948, 183); Тільки ти примірився скривитися, ..а свіжий вітрець і хто його зна звідки принесе гайові пахощі — наче скаже: не кривись, ось тобі — маєш… (Вовчок, VI, 1956, 277); // до чого. Намірятися виконати яку-небудь дію над чимсь. — Бач, яке випрутилося? — здивовано зупинився Йонька, приміряючись до черемхового дубця, що хилився на осичку. — Це ж таке пужално, що кращого й не треба (Тют., Вир, 1964, 437).
3. перен. Обмірковувати що-небудь. Степан Васильович, певне, щось знає, але не квапиться говорити, ще приглядається, приміряється (Стельмах, Хліб.., 1959, 268); — Там [на шахті] уже кілька комісій побувало, все приміряються, як ліпше загнуздати пливуна, — неохоче пояснював Остап (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 118).
4. перен. Вивчаючи, оцінювати кого-небудь, визначати щось. — На нас, як не кажи, Європа дивиться. — То правда. Вона, гей, пильно зараз приглядається до нас та приміряється… Що це, мовляв, за солдати зі Сходу прийшли, що воно за люди… (Гончар, III, 1959, 77); — А ось цей хлопець, — показав на Романа, — іде до вас шукати роботи. — Тепер і нема такої, люди всі на місцях, — бистрим оком Шкапонд оглядає Романа, примірюється до нього (Стельмах, І, 1962, 255); — Ви приміряєтесь до картини нашого життя. І ми, признайтесь, не зовсім влаштовуємо вас (Довж., II, 1959, 123).
Приміря́тися (примі́рюватися, примі́рятися, примі́ритися) о́ком (очи́ма) — те саме, що Приміря́ти (примі́рювати, примі́ряти, примі́рити) о́ком (очи́ма) (див. приміря́ти). — Вікна будуть великі, їй би такі теж згодилися, — примірилася оком Катерина (Перв., Материн.. хліб, 1960, 142); Дідусь замислено почухав борідку, помахуючи мотузкою, що тримав у руках, приміряючись очима до речей, як їх краще взяти (Коп., Земля.., 1957, 26).
5. Пристосовуватися до чого-небудь. Кореспондент тупцював поруч Павла Івановича, просто по покосу, то відставав, то забігав наперед — ніяк не міг приміритись до дідової ходи (Мушк., Чорний хліб, 1960, 9); * У порівн. Марія Костянтинівна почала пробу тихенько, ніби приміряючись до ролі (Минуле укр. театру, 1953, 109); // Рівнятися до кого-небудь. Приміряється, як горбатий до стіни (Номис, 1864, № 13079).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 673.