ПРИМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИМЕСТИ́, ету́, ете́ш, док., перех.
1. Мести сміття до якого-небудь місця. Примела сміття до порога та й покинула (Сл. Гр.).
2. Метучи прикидати, прикривати що-небудь. Лежить порожняя Торбина, Неначе драная ряднина; її і в руки не беруть, А іноді і сміттям приметуть (Гл., Вибр., 1957, 85); // безос. Да й примітало сніжком білесеньким (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 674.