ПРИНАГІ́ДНО. Присл. до принагі́дний. Археологічні пам’ятники на Закарпатті в дорадянський період збиралися лише принагідно, без докладного вивчення (Літ. Укр., 8.VII 1969, 3); Пізніше моє життя склалося так, що я рідко і принагідно зустрічалася з Марком Лукичем то в Харкові, то в Полтаві (Збірник про Кроп., 1955, 346).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 686.