ПРИНА́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прина́дити. Он заєць, ніби тінь, крізь присмерковий дим Крадеться, клевером принаджений густим (Рильський, Поеми, 1957, 224); На судні встановлено своєрідну електропастку, яка не дає змоги рибі, принадженій світлом, вийти назад (Рад. Укр., 6.IV 1963, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 686.