ПРИНА́ДНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. прина́дний. Тут навіть у спекотливий день завжди прохолодно.. Та головна принадність у тому, що на острові гарно ловиться риба (Наука.., 8, 1971, 45); Краса природи, принадність жінки, чари музики і слова — все це котилось, як хвилі в далекому морі, чужі й невидимі (Коцюб., II, 1955, 208); Він побував із своїм другом і на горищі, і в хижці, і в погребі і повністю звідав усю принадність цих місць (Донч., V, 1957, 119).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 687.