ПРИНА́ДОНЬКА, и, ж. Пестл. до прина́да. — Голуб, мати, коло хати кругом облітає. — Давай, дочко, принадоньку, нехай привикає (Чуб., V, 1874, 68); Свахи, ставши біля входу, співали: «Відчиняй, мати, ліску, Веде син невістку, ..Для сина принадоньку, Для тебе розрадоньку» (Фр., VIII, 1952, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 688.