ПРИНИ́ШКЛІСТЬ, лості, ж. Стан за знач. прини́шклий. З палацу нічого не чулося. Ця таємнича принишклість лякала більше, ніж гомін і галас погоні (Смолич, І, 1958, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 690.