ПРИНЮ́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИНЮ́ХАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. Нюхати, намагаючись розпізнати запах. [Аркадій (принюхується):] Клянусь, що коньячок. Три зірочки… (Підс., Жарти.., 1968, 67); У ніс било живицею і ще чимось таким, до чого принюхуєшся і не можеш зрозуміти, чим воно пахне (Збан., Малин. дзвін, 1958, 5); Білизна була чорна, пахла землею, димами, і в Орисі стискалось серце, коли вона принюхувалась до неї. І весь день їй пахло гарячою Тимковою спиною (Тют., Вир, 1964, 380); Чим далі він заглиблювався в кам’яні нетрі нічного Неаполя, тим нестерпнішим ставав сморід, що на фешенебельних вулицях можна вловити, лише добре принюхавшись (Руд., Остання шабля, 1959, 426); // Нюхаючи, шукати кого-, що-небудь. Ховаючись, як злодій, ішов [Йонька] до комори, принюхувався, як лис до нори, чи нема якої порчі? (Тют., Вир, 1964, 431); * У порівн. Переваливши через шосе, вони [танки] повзли поволі, ніби принюхуючись до слідів на землі (Головко, І, 1957, 288); // Нюхаючи, вивчати кого-, що-небудь (про тварин). Пообідавши, Івась сів готувати уроки, але весь час спостерігав, як поводилися його чотириногі вихованці. Вони все приглядалися одне до одного, принюхувалися (Коп., Подарунок, 1956, 77); * У порівн. Чайка якусь мить ніби вагалась, немов принюхувалась до рибини, а потім враз розкрила широко свого довгого дзьоба, схопила бичка та блискавично його проковтнула (Збан., Мор. чайка, 1959, 35).
2. перен., розм. Придивляючись, прислухаючись до кого-, чого-небудь, вивчати. Іноді заскакували [есесівці] цілою юрбою серед ночі. Коли — тільки підозріло принюхувалися, іншого разу — гасали по корівнику [концтабору] з собаками (Коз., Гарячі руки, 1960, 74); Цей гуртожиток свого часу організував Воронов. Він сам часто приїздив сюди, все перевіряв, до всього сам принюхувався (Собко, Біле полум’я, 1952, 103); — А може, він [пес] не любить тебе за чуб? Такі чуби носили колись тільки козаки, що били робітників нагаями. Чубатий криво посміхнувся. — Мене самого били. Ти краще принюхайся (Панч, Гарні хлопці, 1959, 36); Що він скаже йому: що передчуття погнали до Варшави? Ні, просто повезе зібрані матеріали, зажадає нових вказівок, подихає повітрям Європи, принюхається до її політичних вітрів (Стельмах, II, 1962, 278).
3. тільки док. Звикнути до якогось запаху. На фермі Рябуха через недовгий час вирівнялася, призвичаїлася до автопоїння, розкуштувала солодкі стебла молодої кукурудзи, принюхалася до масного духу еспарцету і погнала молоко, наче помпою (Вол., Місячне срібло, 1961, 251).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 694.