ПРИПА́Й, ю, ч. Крига, що міцно примерзла до берегів. У крижаному припаї моря Росса полярники подеколи відбирають у морських тюленів-леопардів екземпляри цих риб вагою більш як 60 кілограмів кожна (Рад. Укр., 4.III 1964, 3); Над крижаним припаєм біля берега виступали скелі (Трубл., Лахтак. 1953, 137); Зима дзвенить над Києвом молодими сухими морозами. Дніпром іде шуга, а біля берегів уже наросли міцні припаї (Собко, Матв. затока, 1962, 258).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 699.