ПРИ́ПЛАВ, у, ч., рідко. Те саме, що при́стань. Ми були Під самим Києвом, та капітан Велів спинитись, бо в імлі не можна Було дійти до приплаву ніяк, На мілину не трапивши лукаву (Рильський, І, 1956, 242); Порон повільно наблизився до Базавлуку і м’яко ткнувся в приплав (Тулуб, Людолови, І, 1957, 408); Щоб тут [в Одесі] став порт, доводилося прокопати судохідний канал, спорудити приплави, підвести залізничні колії (Літ. Укр., 15.XI 1968, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 710.