ПРИПЛА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИПЛАТИ́ТИ, ачу́, а́тиш, док. Платити додатково; доплачувати. Всі листи, що ти прислала, дістав, «Раду» дістаю, нічого не приплачую, чекаю нових чисел і «Вісника» (Коцюб., III, 1956, 408); Хотіли ми було за годину-дві їхати далі, бо фіакр не хтів чекати, але Окуневські не хтіли того слухати, отже ми приплатили фіакрові лишнє та й зостались через ніч (Л. Укр., V, 1956, 362); // Оплачувати додаткові витрати. Чи маю я право хоч на десять примірників сеї книжки? Якщо маю, то нехай би вони були на тоншому папері, а різницю коштів я готова навіть приплатити (Л. Укр., V, 1956, 280).
◊ Приплати́ти життя́м — віддати життя. [Баюрак:] Хоч би життям прийшлося приплатити А зроблю все (Фр., IX, 1952, 327).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 710.