ПРИПЛЕ́СКУВАТИ і ПРИПЛІ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИПЛЕСКА́ТИ, ещу́, е́щеш, док.
1. перех. Ударяючи, ущільнювати, робити гладеньким з поверхні що-небудь сипке, пухке або глейке. Ставши на коліна, вони обгортали саджанці землею, припліскували її долонями (Хор., Ковила, 1960, 110); Дощ приплескав землю.
2. тільки недок., неперех. Плескати в долоні час від часу, плескати в такт чому-небудь. [Меценат:] Спиніться всі! Неріса хай танцює! — ..Дехто з гостей приплескує їй влад долонями та приляскує пальцями (Л. Укр., III, 1952, 463); — А справді посідаймо! посідаймо! — гукнули в один голос сестри, припліскуючи в долоні (Н.-Лев., І, 1956, 196); Олена починає плакати і сміятися з радощів, приплескуючи в долоні, як не сповна розуму (Вільде, Сестри.., 1958, 100); // Аплодувати час від часу. Охочі до дебатів панотці й інтелігенти.. то приплескували його словам, то підносили против [проти] них свій голос (Фр., VII, 1951, 226).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 711.