ПРИПЛЯ́МКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Плямкати, супроводжуючи яку-небудь дію. Принюхується Йонька до ключевої дірки, висмоктує з конюшні.. повітря, приплямкує губами: є коники, обзиваються, господаря почули (Тют., Вир, 1964, 431); — Оце воно, — задоволена приплямкував Онисько Артемович, пробуючи [абрикоси] з другого кулька (Гончар, І, 1954, 481).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 713.