ПРИПОРУ́ЧЕННЯ, я, с., заст. Доручення. Я вже з Вашого припоручення звертався до нього [Панаса Мирного], прохаючи дати ту повість для Спілки — та він не пристав на те, про що я сповістив Вас у свій час (Коцюб., III, 1956, 225).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 715.