ПРИПРОВА́ДЖЕНИЙ, а, е., розм. Дієпр. пас. мин до припрова́дити; // у знач. ім. припрова́джений, ного, ч. Той, кого припровадили. Припроваджений невеликий на зріст, з присадкуватою фігурою, правильним обличчям і носом, з синіми очима, без особливих ознак (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 245).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 716.