ПРИПРО́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИПРОСИ́ТИСЯ, ошу́ся, о́сишся, док., розм. Просити у кого-небудь дозволу на щось. Прийшов до свого села і припросився на ніч (Сл. Гр.); Цілий ранок він никав по табору, шукав нагоди поговорити з Наливайком про нічну подію, а заодно — припроситися, щоб Наливайко взяв його цієї ночі на вилазку з табору (Ле, Наливайко, 1957. 413).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 717.