ПРИПУ́ЩЕННЯ, я, с. Думка про можливість, імовірність чого-небудь. Семен Григорович спитав, чи вона не курить. Тася почервоніла від самого тільки припущення (Дмит., Розлука, 1957, 39); — Невже така зрада можлива?! Що це — особисті припущення вельможного пана, чи то вельможний пан має якісь підстави?.. (Тулуб, Людолови, II, 1957, 421); Втішало [Наполеона] і те, що всі дані розвідки підтверджували його припущення (Кочура, Зол. грамота, 1960, 106); // Наукова гіпотеза. Відомий радянський астроном М. Т. Барабашов, вивчаючи оптичні властивості Венери, висловив припущення про те, що значну частину її поверхні займає океан (Ком. Укр., 10, 1962, 48); Дані першого досліду підтвердили припущення про перехід молібдену з клітин азотобактера в клітини вищої рослини (Мікр. ж., XVIII, 1, 1956, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 720.