ПРИПІ́Й, по́ю, ч. Метал або сплав, що застосовується для з’єднання металевих, мінерало-керамічних та інших деталей паянням, для лудіння посуду і т. ін. Найкращий спосіб з’єднування мідних проводів — припаювання скручених кінців м’яким припоєм (Монтаж і ремонт.., 1956, 28); Для припаювання мінерало-керамічних пластинок можна використовувати і латунний припій (Різальні інстр.., 1959, 84); Припій олов’янисто-свинцевий.. застосовується для лудіння посуду і медичної апаратури (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 708.