ПРИРА́ЯТИ, а́ю, а́єш, док., перех., з інфін., розм. Те саме, що пора́дити. [Химка:] Краще прираємо матері продати свою хату та до нас перейти жити (Мирний, V, 1955, 247); Далі Мася і призналась одній товаришці і облилась слізьми. — Порадимо, — каже тая, — не сумуй! — і прираяли пить оцет натще (Свидн., Люборацькі, 1955, 66); А оце був поїхав [тато] на заробітки в Одесу, і там йому посміхнулася доля: добрі люди прираяли переселитись в оті Херсонські степи (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 720.