ПРИРЖАВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до приржаві́ти. Кифір Авдюк подався далі в поля.. турботливо озирати зяблю, не доведені до діла перелоги, брудно-зелену приржавілу озимину (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 291).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 721.