ПРИРІ́ВНЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прирівня́ти. У своїх цінах товари вже прирівняні певним, мислено уявлюваним кількостям грошей (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 120); // прирі́вняно, безос. присудк. сл. Оплату праці колгоспників тепер прирівняно до оплати праці робітників радгоспів (Ком. Укр., 3, 1968, 9)
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 722.