ПРИСА́ДКУВАТИЙ, а, е.
1. Невисокий на зріст, але міцний, кремезний. Отець Степан був невеликий на зріст, присадкуватий, товстенький та кудлатий (Н.-Лев., III, 1956, 21); У вестибюль хазяйновито увійшов Віктор Мартинов, присадкуватий, але міцний, як із заліза (Коп., Тв., 1955, 293); Назустріч йому від колодязя з двома відрами в руках ішла огрядна присадкувата дівчина (Тют., Вир, 1964, 35); Постать Панаса Карповича [Саксаганського] теж була міцна, хоч трохи, присадкувата (Минуле укр. театру, 1953, 150); // у знач. ім. приса́дкуватий, того, ч. Невисока на зріст, але міцна, кремезна людина. Білявий щось гаряче доводив присадкуватому, тому, що в рудому, з білою биндою на рукаві, светрі (Коз., Блискавка, 1962, 8); // Низький, з короткими ногами (про тварин). Чорні присадкуваті буйволи.. звернули в селі до свого обійстя (Коцюб., І, 1955, 398); Присадкуватий кінь.
2. Низький, але широкий (про будівлі, вироби і т. ін.). Бричка зупинилася перед типовим провінціальним присадкуватим будиночком з палісадником і садком (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 345); Над селами слався сосновий дим з присадкуватих коминів (Кучер, Дорога.., 1958, 128); Господар мовчки підвівся з стільця, відкинув ляду з присадкуватої, залапаної нечистими руками скрині, навпомацки вийняв пучок нанизаної на шворку дранки (Стельмах, І, 1962, 119); // Невисокий, але густий, гіллястий (про рослини). Присадкуватий чагарник вабив око (Рибак, Що сталося.., 1947, 72); Ось дуб.. Віки стояв серед поля дужий, жилавий, присадкуватий і ніяка сила його не брала (Збан., Єдина, 1959, 7); Тільки високі будяки та присадкуватий полин ще росли й шуміли під вітром на жовтогарячій пісній землі (Кучер, Чорноморці, 1956, 437).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 13.