ПРИСИ́ЛУВАТИ, ую, уєш, док., перех., розм. Те саме, що приму́сити. [Ілько:] Бачите… я хотів у вас попитати, чи може мене батько або мати присилувати женитися з ким я не хочу? (Гр., II, 1963, 519); — Ну й сидіть.. над кандьором, а я не хочу звикати до такого життя, і не присилуєте, не приневолите ви мене довіку, — мовила Пріська (Л. Янов., І, 1959, 156); Анатоль присилував себе розкрити очі (Кач., II, 1958, 320).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 17.