ПРИСИПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, рідко ПРИСИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИСПА́ТИ, сплю́, спи́ш; мн. приспля́ть; док., перех. 1. Викликати сон у когось, примушувати спати кого-небудь. — Насилу свій кагал приспав, тепер можна й рушати, — квапився Охрім (Тют., Вир, 1964, 383); Хороший літній ранок у лісі приспав молоду жінку. Спала вона в машині, якось умостившись на задньому сидінні (Ле, Клен. лист, 1960, 33); // Заколисуючи або співаючи колискову пісню, навівати сон (на дитину). По низеньких хатках, у нужді та латках Присипляла нею [піснею] сина кріпачка! (Мирний, V, 1955, 281); Був вечір. Старий Крайс лагодив на завтра збрую, Кайла присипляла дитину (Тудор, Народження, 1941, 72); — Я тебе нагодувала І сповила і приспала; Колишу тебе й співаю: Спи, дитино! Баю, баю! (Щог., Поезії, 1958, 147); // Викликати стан, подібний до сну, за допомогою гіпнозу або наркотиків. * Образно. Новітні утопісти присипляють своїх героїв, наводять на їх летаргію, гіпноз, і тоді вже.. весь.. катехізис питань та відповідей просто сниться тим героям (Л. Укр., VIII, 1965, 158).
2. перен. Викликати, спричинювати забуття чого-небудь реального. Тихий спокій ночі колише її, присипляє думки в голові, жалощі й радощі в серці… (Мирний, III, 1954, 150); І до чого ж нині важка голова! Не встиг, видно, видатний хірург приспати пригаданого й передуманого протягом ночі (Шовк., Людина.., 1962, 222); // Послаблювати силу вияву якого-небудь почуття, переживання і т. ін., робити їх менш відчутними. Ні поля, ні гаї, Ні пташки щебетливі Не приспали мої Суми — болі вразливі (Гр., І, 1963, 147); [Килина:] І нащо я Жені виявила своє горе, краще було б придавити, приспати!.. (Кроп., II, 1958, 424); Ішов [Степан] і співав, щоб додати собі бадьорості і щоб заглушити страх, який так і не змогла до кінця приспати горілка (Гжицький, Опришки, 1962, 271); В листі.. так і було написано про ту силу, яка існує в Хомі і яку він приспав своїми дотепами, жартами, лінькуватістю (Рибак, Час.., 1960, 741).
3. перен. Робити бездіяльним, інертним; утримувати від активної участі в чому-небудь. Коли письменник, художник, композитор бачить світ викривлено.., коли він своїми творами присипляє людей чи отруює людську свідомість — нема йому тоді ніякого виправдання! (Рильський, Веч. розмови, 1964, 261); — Що ж вдієш, коли раніше довелося довго спати. Чи то пак довго нас присипляли. Я думаю часом, скільки б я зміг устигнути замолоду, якби раніше було інше життя, якби у Василівці була хоч маленька бібліотека (Коцюба, Нові береги, 1959, 366); Царські свободи — це таж «колисанка», розрахована на те, щоб приспати народ (Рад. літ-во, 4, 1963, 120).
4. перен. Обманом, хитрощами змушувати кого-небудь забути про обережність, створювати ілюзію спокою, безпечності. — Треба і його [магната] добре приспати удаваною покорою (Тулуб, Людолови, II, 1957, 307); Отож, усе вже було готове, слід було тільки тихенько посидіти в лісі й приспати ворога, створити ілюзію, що ніякої небезпеки поблизу нема, можете, мовляв, панове, спати і жити спокійно… (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 57); — Пане гетьмане, дурить тебе шляхта! — кричав полковник Пушкар, — хочуть приспати, доки стягнуть армію (Панч, Гомон. Україна, 1954, 394).
Присипля́ти (приспа́ти) ува́гу (пи́льність, насторо́женість і т. ін.) чию — відвертати чию-небудь увагу від чого-небудь, послаблювати пильність до чогось. За Острополем Вишневецький звелів палити фальшиві огнища по степу і тим присипляти пильність упевнених у собі дозорних з табору Косінського (Ле, Наливайко, 1957, 56); [Гостомисл:] Мов залізним обручем Я обкрутив його, приспав його Славутню бачність, вколисав його [Святослава] (Фр., IX, 1952, 253); Там, де був Гарматій, можна було приспати хоч трохи увагу жандармського управління (Стельмах, І, 1962, 330); — Як собі хочеш, але ти мусиш приспати есесівську настороженість і розвіяти їхню підозру (Коз., Гарячі руки, 1960, 57).
5. перев. док., перен., рідко. Задавити, задушити ненароком під час сну. * Образно. Думи мої, думи мої. Лихо мені з вами!.. Чом вас лихо не приспало, Як свою дитину (Шевч., І, 1963, 47); // Умертвити, убити. Он, вивернувся [Загнибіда], як кабан, вередує.. Коли б не гріх, приспав би тебе — довіку не підвівся! (Мирний, III, 1954, 100); Та мить і… гранату Микола підняв. Рудого фашиста Навіки, приспав (Ус., Дорогами.., 1951, 135).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 17.