ПРИСКО́РЕНО. Присл. до приско́рений 2, 3. Каштани по боках… каміння душу давить… по вулицях вузьких прискорено йдемо (Сос., І, 1957, 262); Остап прискорено зацьвохкав батогом, аж на війя став (Епік, Тв., 1958, 530); Розчервонілий і збуджений, він прискорено дихав, широко вимахуючи руками (Кучер, Чорноморці, 1956, 381); В руках [Мухтарова] — її ніжні пальці. Чути, як прискорено пульсує кров, тремтить жіноче серце (Ле, Міжгір’я, 1953, 51); На бистрині часу прискорено розвивається наша література (Рад. літ-во, 5, 1964, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 22.