ПРИСКІ́ПЛИВО, розм. Присл. до прискі́пливий. Варвара Дормидонтівна, виявляючи підкреслену гостинність, не зводила з дівчини гострого погляду, вивчаючи її насторожено й прискіпливо (Коз., Листи.., 1967, 103); Дробот бере ручку і прискіпливо читає свої сторінки. Виполює слова-паразити (Жур., Нам тоді., 1968, 30); Повернувся з сільради Єфремович. Довго і прискіпливо перевіряв фінансові справи школи (Збан., Малин. дзвін, 1958, 204); Борис прискіпливо оглянув машину, зробив два пробні польоти над аеродромом і сказав: — Порядок! (Веч. Київ, 3.II 1966, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 22.